«Я жертвую всі свої заощадження, зібрані за 40 років, а фронтиспіс називатиметься «Народний Атенеум Майор Ґ. Пастія», не залишаючи для мене жодну іншу перевагу, все зроблено мною є лише для нації та її культури.» (Майор Ґ. Пастія – відносно Народного Атенеуму).

Побудований, щоб бути багатофункціональним приміщенням, а також культурно-економічною підтримкою театрального співтовариства «Майор Ґ. Пастія», Народний Атенеум набув форм в 1926 році завдяки щедрим пожертвам благодійності філантропа Майора Ґ. Пастія, який із бажання створити на місцевому рівні закладу, який повністю покривав би культурні потреби, надав громаді суму в розмірі 4 мільйона леїв.
Сама будівля повинна була б містити декілька залів/кімнат із різними функціями, серед яких були передбачені: кінозал, бібліотека, зал для нарад Культур-Ліги та музей.
Після ретельного аналізу, мерія (17 травня) домовилися збудувати будівлю на земельній ділянці Площі Лібертиці/Свободи (сьогодні Майдан Унірі) з невеликим розширенням до Громадського саду, до шлагбауму маєтку Макрі.
31 липня, на підставі угоди на облаштування № 9804, Місцева адміністрація надає проект Бухарестському архітектору Сіміону Васілеску, роль моніторингу надаючи архітектору Фр. Амель.
29 травня відбулась церемонія закладання фундаменту. У події, крім місцевої громади, взяли участь і три міністри уряду Авереску: Октавіан Гога, д-р Іон Петре Гроза та Іон Петровіч. Натхнений щедрістю майора і його бажання популяризувати культурне діяння, Октавіан Гога, у своєму виступі, представляє Народний Атенеум, немов «храм світла й культури, а майора Ґ. Пастія – вихователем мас, – уклоняючись Його Світлості. Я радий, що сьогодні знаходжусь перед такою людиною».

Будівництво Атенеуму буде завершено в 1937 році й увійде до культурних багатоповерхових споруд (підвал, перший поверх і другий поверх). У підвалі будинку – пивниця й склад, у той час як на першому поверсі міститься зал і сцена, відзначена напівкруглою аркою, прикрашена штукатуркою у вигляді різних форм рослинності. Доступ на другий поверх можливий двома бічними сходами, які приводять до холу, що з'єднаний із балконом залу й трьома кімнатами, розташованих над входом.
Незважаючи на його зусилля, архітектору Ґ. Пастія не вдалося побачити побудований будинок, через якесь непорозуміння між ним і радою, він помер 15 жовтня 1929 року.

«З 4200000, які будуть сплачені із продажу будинків на вулиці Ґерґеяса, 63 будинки, передбачені в акті пожертви для цієї цілі, оцінені в 916.000 леїв. Я набагато перевищив суму, що пожертвував. Таким чином, прошу Місцеву раду взяти на себе будівництво Атенеуму разом з усіма матеріалами, звільнивши мене від будь-якої відповідальності. Я роблю цей поступок із декількох причин: по-перше, тому що я був глибоко ображений ставленням Міської ради, усякий раз, коли мали можливість вони не брали до уваги мої скарги; по-друге, щоб звільнити себе, особливо зараз, у моєму похилому віці, від неприємностей, які сам собі заподіяв, роблячи хорошу справу, жертвуючи свою енергію й усі свої заощадження. Я не хочу побачити в Атенеумі, розіграну болючу для мене вистави, яку я бачу в житті, що проходить в Міському театрі ...»

Сьогодні у будівлі функціонує концертний зал, який є улюбленим місцем через ембієнт епохи та відмінну акустику; музичний фестиваль «Флорентін Делмар» є одним із багатьох музичних заходів, що проводяться в залах Атенеуму.