У 1696 році, Костянтин Бринков’яну королівським указом постановляє побудувати декілька питних фонтанів для кращого місцевого водопостачання мунтянської частини Фокшань. На місці старого фонтану, побудованого за указом з 1696 р., сердар Костаке Робеску, в 1810 році, закладає основи церкви, яка залишиться у пам'яті жителів Фокшаню, як «церква Робеску», будучи по сусідству з особняк родини Робеску.

Незважаючи на право власності родини Робеску, церква попала під кілька стихійних лих, які пошкодили її стан, привівши в кінціÂ  XIX ст. майже до повного розорення. Між ними можна згадати: землетрус 1838 р., який призвів до тріщини у  вежі, пожежа з 1854 р., яка охопила церкву і будинок, що їй належав, в якому зберігалися декілька культових об'єктів (величина збитку сягнула 50.000 леїв) і пошкодження, викликані землетрусом в листопаді 1940 року.

У 1893 році церква була в руїнах, завдяки чому Янку К. Робеску (онук родини) жертвує церкву та приналежні споруди, разом із сумою в розмірі 6.000 леїв для забезпечення ремонту, військовому гарнізону Фокшань. Воєнне міністерство, з отриманими грошима від донорів, а також від військових гарнізону, відновлює попередні ушкодження, даючи церкві нове життя. З 1893 р. до 1 серпня 1948 р. (закон культів скасовує військовий кружок) церква була постійно місцем поклоніння для гарнізону.

Після землетрусу 1940 р. церква пройшла через важкий період, маючи на увазі, що між 1941-1943 рр. Румунія була задіяна у світовій війні. У цьому контексті, реабілітація військової каплиці була здійснена завдяки великим зусиллям солдат гарнізону, а особливо коменданту  VI роти – генералу Міхаїлу Ласкиру й священику Феодору Георгіу. У рамках проекту ремонтування були відновлені картини й сильно пошкоджений декор; нагляд за ремонтними роботами вів воєнний священик Микола Билинуци.

Іконостас був зроблений в 1855 році з вирізьбленого дерева, маючи вставлені ікони. Автор цих картин – художник Басараб, у той час як хустка над царськими вратами носить підпис художника Романо. Картини, зроблені між 1942-1943 рр. були здійснені фокшанським художником А. Кантіні.

На протязі всього її існування, військова каплиця стала свідком головних фокшанських подій, в 1832 р. вона була одною з перших церков, що прийняли офіційною службою російського генерала Павла Киселева.

«У вівторок уранці, 6 грудня, як почало денне світло підніматися на синім небосхилі, спочатку зібрались всі війська кавалерії (руські), знаходячись разом, і звідси, позаду музикантів пішли до церкви, названої Робеску, вийшовши з якої три рази вигукнули, немов з одного рота «ура», пішовши далі, віддаляючись…».

Також у цій церкві побував прах героїні Екатерини Теодорою під час перевезення до місця народження героїні, Тирґу Жіу. Із цього приводу, на протязі трьох днів Фокшань віддавав шану героїні «прийнявши їїÂ  за дочку Ґоржу та Вранчі».

Структурно «церква має форму нави з ґанком, притвор, нефом і вівтарем, з вежею нефі, побудованою нижче рівня вулиці на 0,50 м. У нефі знаходяться могили ктиторів, покриті мармуровою плитою, на якій написане ім'я померлих та вирізьблені квіткові орнаменти. Фасади, ритмовані прямокутними рамками, відокремлені від рівних профілів штукатури. Головний вхід відзначений трикутним фронтоном і рослинним орнаментом». (Національна культурна спадщина побудов повіту Вранча – Музей Вранчі)